Седой старик, угрюмый посох.
Не воевода во владеньях.
Сколь не стращай сейчас морозом -
Грядет глобально потепленье.
В сочельник вспомнится былое.
Как в мир спустилось к нам Святое.
А в небе вспыхнула Звезда.
И с неба капнула слеза.
Как Чудный посетил наш мир.
И все навек преобразил...
Пусть стужа мглою небо кроет.
Пусть ветер на дороге воет,
Как позабытый всеми пес.
Пусть злится, хмурится мороз,
Коварно щиплет щеки, нос,
Желая насолить всерьез...
Но не испортит настроенье.
Грядет глобально потепленье!
Александр Тушкин,
Россия
Все,что творю я не ради, нет,
Славы в эпоху, где кругом интернет.
Ради речи родной, словесности.
Известное дело, не для известности...
Прочитано 4031 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
